Перейти до глави: 1 - 2 - 3 - 4 - 5 - 6 - 7 - 8 - 9 - 10 - 11 - 12 - 13 - 14 - 15 - 16 - 17 - 18 - 19 - 20 - 21

2 Воно на початку було в Бога. 3 Усе через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало. 4 У Ньому було життя, — і життя було Світлом людей. 5 І Світло світить у темряві, і темрява Його не

6 З’явився чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іван. 7 Він прийшов, аби свідчити, свідчити про Світло, щоб усі повірили через нього. 8 Не був він Світлом, а прийшов засвідчити про Світло. 9 То було справжнє Світло, яке освічує кожну людину, котра приходить у світ. 10 У світі Він був, і світ через Нього постав, але світ Його не пізнав. 11 До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли.

13 Вони не народилися ні від крові, ні через тілесне бажання, ні через бажання чоловіка, але народилися від Бога. 14 І Слово стало тілом, і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, — славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини. 15 Іван свідчить про Нього і закликає, промовляючи: Він Той, про Кого я говорив, що Він іде за мною, та Він був переді мною, оскільки був раніше від мене! 16 Адже з Його повноти ми всі одержували благодать за благодаттю, 17 оскільки Закон був даний через Мойсея, а благодать та істина з’явилися через Ісуса Христа. 18 Бога ніхто ніколи не бачив, та Єдинородний Бог, Який у лоні Отця, — Він явив Його.

Свідчення Івана Хрестителя про Ісуса Христа

19 І це свідчення Івана, коли юдеї з Єрусалима послали до нього священиків і левітів, щоб вони запитали його: Хто ти? 20 І він визнав, не відмовився, а визнав: Я — не Христос. 21 І запитали його: То хто ж ти? Ти Ілля? І він відповів: Ні! — Ти пророк? І він відповів: Ні! 22 Вони ж сказали йому: То хто ж ти такий? Щоб ми дали відповідь тим, які послали нас, що ти сам про себе скажеш? 23 Він відповів: Я — голос того, хто кличе в пустелі: Рівняйте дорогу Господу! — як сказав пророк Ісая. 24 Були послані й від фарисеїв. 25 Тож вони запитали його і сказали йому: Чому ти хрестиш, коли ти не Христос, не Ілля і не пророк? 26 Іван у відповідь їм сказав: Я хрещу водою, але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте, 27 Який іде за мною, [але був ще до мене], — я Йому не гідний розв’язати ремінця на взутті! 28 Це сталося у Витанії, на другому боці Йордану, де Іван хрестив.

Ісус, Агнець Божий

29 Наступного дня він бачить Ісуса, Який іде до нього, і каже: Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу! 30 Це Той, про Кого я казав, що за мною іде Чоловік, Який був ще до мене, бо Він був раніше від мене. 31 Я не знав Його, але я прийшов хрестити у воді, щоб Він з’явився Ізраїлеві! 32 І засвідчив Іван, промовляючи: Бачив я, що Дух сходив, мов голуб, із неба, і залишився на Ньому. 33 Я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: Над Ким побачиш Духа, Який сходить і перебуває над Ним, — Він Той, Хто хрестить Духом Святим. 34 І я побачив, і засвідчив, що Він — Божий Син.

Перші учні Ісуса

35 Наступного дня Іван знову стояв з двома своїми учнями. 36 Побачивши Ісуса, Який ішов, він промовив: Ось Агнець Божий! 37 І коли він говорив, почули це обидва його учні й пішли за Ісусом. 38 А Ісус, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, каже їм: Що ви шукаєте? Вони ж сказали йому: Равві, — що в перекладі означає Вчитель, — де Ти живеш? 39 Він каже їм: Ходіть і подивитеся! Вони прийшли й побачили, де Він перебував, і залишилися в Нього того дня. Було це близько десятої години. 40 Андрій, брат Симона-Петра, був одним із двох, які почули це від Івана і які пішли за Ним. 41 Він спочатку розшукав свого брата Симона, та й каже йому: Ми знайшли Месію, що в перекладі означає Христос. 42 І він привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: Ти — Симон, син [Йони]; ти будеш називатися Кифа, що в перекладі означає Петро. 43 Наступного дня забажав Він піти в Галилею; знайшов там Ісус Филипа, та й каже йому: Іди за Мною! 44 Филип же був з Витсаїди, з міста Андрія і Петра. 45 Филип знаходить Натанаїла, та й каже йому: Ми знайшли Того, про Кого писали Мойсей у Законі й пророки, — Ісуса з Назарета, сина Йосифа! 46 А Натанаїл сказав йому: Чи може бути щось доброго з Назарета? Каже йому Филип: Іди — і подивися. 47 Побачив Ісус Натанаїла, який ішов до Нього, і каже про нього: Ось справжній ізраїльтянин, в якому немає підступу! 48 Каже Йому Натанаїл: Звідки мене знаєш? А Ісус у відповідь йому сказав: Ще до того, як закликав тебе Филип, Я бачив тебе, як ти був під смоківницею. 49 Відповів Натанаїл [і сказав] Йому: Равві, Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлю! 50 Ісус у відповідь сказав йому: Ти повірив, бо Я сказав тобі, що бачив тебе під смоківницею? Ще більше від цього побачиш! 51 І Він сказав йому: Знову й знову запевняю вас: [відтепер] побачите відкрите небо й Божих ангелів, які піднімаються і опускаються над Людським Сином!

1 Третього дня було весілля в Кані Галилейській; була там мати Ісуса. 2 Ісус зі Своїми учнями також був запрошений на весілля. 3 Як забракло вина, Ісусова мати каже Йому: Не мають вина! 4 А Ісус їй каже: Що до того Мені й тобі, жінко? Ще не настав Мій час. 5 Його мати промовила до слуг: Зробіть, що тільки Він вам скаже. 6 Було там шість кам’яних посудин для води, яку використовували для юдейського очищення; кожна вміщала дві чи три міри. 7 Каже їм Ісус: Наповніть посудини водою! І наповнили їх ущерть. 8 Ще каже їм: Тепер зачерпніть і занесіть до старости! І вони понесли. 9 Коли староста покуштував воду, яка стала вином, то не знав, звідки воно; слуги ж, які зачерпували воду, знали, тоді староста закликав молодого, 10 та й каже йому: Кожна людина подає спочатку добре вино, а гірше — як нап’ються; [а] ти зберіг добре вино дотепер! 11 Такий початок чудес зробив Ісус у Кані Галилейській, виявивши славу Свою; і Його учні повірили в Нього.

Ісус звільняє храм від торговців

12 Після цього Ісус пішов у Капернаум: Він Сам, Його мати, Його брати та Його учні; і пробули вони там декілька днів. 13 Та наближалася юдейська Пасха, і Ісус прийшов у Єрусалим. 14 І побачив у храмі тих, які продають овець, волів і голубів, і сидять міняльники грошей. 15 Зробивши бича з мотузків, Він вигнав усіх із храму, овець і волів, розсипав гроші у міняльників, а столи поперевертав. 16 А тим, які продавали голубів, сказав: Заберіть їх звідси! Не робіть дому Мого Отця домом торгівлі! 17 Згадали Його учні, що написано: Ревність до Твого дому з’їдає Мене! 18 У відповідь на це юдеї запитали Його: Яку ознаку покажеш нам, що таке Ти робиш? 19 Відповів Ісус і сказав їм: Зруйнуйте цей храм, — і за три дні Я підніму його. 20 Тоді юдеї сказали: Сорок шість років будувався цей храм, а Ти за три дні піднімеш його? 21 Він же говорив про храм Свого тіла. 22 Коли Він воскрес із мертвих, то згадали Його учні, що Він це говорив, — тож повірили і в Писання, і в сказані Ісусом слова. 23 А коли Він був у Єрусалимі на святі Пасхи, то багато людей, побачивши ті чудеса, які Він творив, повірили в Його Ім’я. 24 Сам же Ісус не звірявся їм, бо Сам знав усе 25 і не мав потреби, щоби хтось свідчив про людину, адже Сам знав, що було в людині.

1 Був один чоловік із фарисеїв на ім’я Никодим, старійшина юдейський. 2 Він прийшов до Ісуса вночі й сказав Йому: Равві, знаємо, що Ти прийшов від Бога як Учитель, бо ніхто не може робити таких чудес, які Ти робиш, коли би Бог не був з ним. 3 У відповідь Ісус сказав йому: Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства! 4 А Никодим Йому каже: Як може людина, будучи старою, народитися? Чи може вона вдруге увійти в утробу своєї матері й народитися? 5 Ісус відповів: Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться від води й Духа, не може увійти до Божого Царства! 6 Народжене від тіла є тілом, а народжене від Духа є духом. 7 Не дивуйся з того, що Я сказав тобі: Вам потрібно народитися згори. 8 Вітер віє, де хоче, і ти чуєш його шум, але не знаєш, звідки приходить і куди прямує. Так буває з кожним, хто народжений від Духа. 9 Відповів Никодим і сказав Йому: Як може це статися? 10 Ісус у відповідь промовив до нього: Ти — учитель Ізраїля, і не знаєш цього? 11 Знову й знову запевняю тебе, що ми говоримо про те, що знаємо, і про те, що бачили, свідчимо, — та нашого свідчення ви не приймаєте. 12 Якщо про земне Я сказав вам, і ви не вірите, то як повірите, якщо скажу вам про небесне? 13 Ніхто не підіймався на небо, тільки Той, Хто зійшов з неба: Син Людський, [Який на небі]. 14 Як Мойсей підняв змія в пустелі, так має бути піднятий Син Людський, 15 щоб кожний, хто вірить у Нього, [не загинув, але] мав вічне життя.

17 Адже не послав Бог [Свого] Сина у світ, щоб судити світ, але щоби через Нього спасти світ. 18 Хто вірить у Нього, не буде засуджений, а хто не вірить, той уже засуджений, бо не повірив в Ім’я Єдинородного Божого Сина. 19 Це і є суд, що світло прийшло у світ, але люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо їхні діла були погані. 20 Адже кожний, хто чинить зло, ненавидить світло і не приходить до світла, щоби його вчинки не були осуджені, [тому що вони погані]. 21 А хто чинить правду, той іде до світла, щоб виявилися його діла, бо зроблені вони в Бозі!

Іван свідчить про небесне походження Ісуса

22 Після цього Ісус з учнями прийшов в Юдею і там перебував з ними та хрестив. 23 Іван також хрестив у Еноні, що поблизу Салима, бо там було багато води; люди приходили й хрестилися, 24 бо Іван [ще] не був укинутий до в’язниці. 25 Якось виникла суперечка між Івановими учнями та юдеями щодо очищення. 26 Прийшли вони до Івана і сказали йому: Равві, Той, Хто був з тобою на тому боці Йордану, про Кого ти засвідчив, хрестить і всі йдуть до Нього! 27 Іван у відповідь сказав: Людина не може нічого приймати, якщо не буде дано їй з неба. 28 Ви самі мені свідчите про те, що я казав: Я не Христос, а лише посланий перед Ним. 29 Хто має молоду, є молодим, а друг молодого, стоячи поряд і слухаючи його, радіє від голосу молодого. Оце і є моя радість, вона тепер сповнилася. 30 Йому належить зростати, а мені — меншати.

Той, Хто приходить з небес

31 Хто приходить згори, Той над усіма. Хто із землі, той земний і по-земному говорить. Хто приходить з неба, Той над усіма. 32 Те, що Він побачив і почув, про це і свідчить; але Його свідчення ніхто не приймає. 33 Хто ж прийняв Його свідчення, той підтвердив, що Бог правдивий. 34 Бо Кого Бог послав, Той говорить Божі слова, тому що [Бог] дає Духа без міри. 35 Отець любить Сина і передав усе в Його руки. 36 Хто вірить у Сина, той має вічне життя, а хто в Сина не вірить, той життя не побачить, але Божий гнів перебуває на ньому.

1 Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, — 2 хоч Сам Ісус не хрестив, а лише Його учні, — 3 то Він залишив Юдею і знову пішов до Галилеї.

Розмова Ісуса з жінкою-самарійкою

4 Потрібно Йому було перейти через Самарію. 5 Він приходить до самарійського міста, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові. 6 Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години. 7 Приходить жінка із Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися! 8 Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі. 9 Тоді жінка-самарійка промовила до Нього: Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити у мене, коли я — жінка-самарійка? Адже юдеї не спілкуються із самарійцями! 10 Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води. 11 Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду? 12 Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його?

14 а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. 15 Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати! 16 Говорить їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди. 17 У відповідь жінка сказала Йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка, 18 бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала. 19 Каже жінка Йому: Пане, я бачу, що Ти — Пророк. 20 Наші предки поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися. 21 Ісус промовив до неї: Жінко, вір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві. 22 Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв. 23 Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників. 24 Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та істині. 25 Відказує Йому жінка: Знаю, що прийде Месія, Який називається Христос; коли Він прийде, то сповістить нам усе! 26 Каже їй Ісус: Це Я — Той, Хто говорить з тобою! 27 І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? — або: Чому розмовляєш з нею? 28 А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям: 29 Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос? 30 Вони вийшли з міста й пішли до Нього. 31 Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві, їж! 32 Та Він сказав їм: Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте. 33 Тоді учні почали перемовлятися між собою: Чи не приніс хто Йому їсти? 34 Каже їм Ісус: Моя пожива — чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу.

Ниви готові для жнив

35 Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив. 36 Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя, щоб разом раділи ті, хто сіє і хто жне. 37 Адже тут справджується приказка: Один сіє, а інший жне. 38 Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю!

Самарійці увірували в Христа

39 Багато самарійців з того міста повірило в Нього через слова, які засвідчила жінка: Він сказав мені все, що я зробила. 40 Ось чому, коли прийшли до Нього самарійці, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні. 41 Значно більше повірило через Його слово. 42 Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він — справжній Спаситель світу, [Христос].

Ісус знову приходить у Галилею

43 А через два дні Він вийшов звідти [і пішов] до Галилеї, 44 бо Сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани на своїй батьківщині. 45 Отже, коли прийшов у Галилею, галилейці прийняли Його, побачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на святі, оскільки й вони ходили на свято.

Зцілення сина придворного

46 Отож, [Ісус] знову прийшов до Кани Галилейської, де перетворив воду у вино. У Капернаумі був якийсь придворний, син котрого нездужав. 47 Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галилеї, він пішов до Нього і просив [Його], щоби прийшов і оздоровив його сина, який був при смерті. 48 А Ісус сказав йому: Якщо не побачите ознак і чудес, не повірите! 49 Каже Йому придворний: Господи, прийди, поки не померло моє дитя! 50 Говорить йому Ісус: Іди, твій син живе! І повірив чоловік у слова, які сказав йому Ісус, і пішов. 51 Відразу ж, як він входив, його раби зустріли його [і сповістили йому], кажучи, що його син живий. 52 Він же запитав у них про час, коли йому покращало. А йому сказали, що вчора о сьомій годині залишила його гарячка. 53 Тож батько зрозумів, що то була якраз та година, о котрій сказав йому Ісус: Твій син живе! Тож повірив він сам і весь його дім. 54 Це вже було друге чудо, яке вчинив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.

1 Після цього було юдейське свято, і Ісус прийшов у Єрусалим. 2 Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що по-юдейському називається Витезда, вона має п’ять критих входів. 3 У них лежало багато недужих, сліпих, кривих, сухих, [які очікували руху води. 4 Бо ангел Господній час від часу сходив до купальні й збурював воду. Хто перший заходив після збурення води, той ставав здоровим, хоч би якою була його недуга]. 5 Був там один чоловік, який тридцять вісім років нездужав. 6 Ісус, побачивши його, як лежав, і, знаючи, що довго він уже хворіє, сказав йому: Чи ти хочеш стати здоровим? 7 Хворий відповів Йому: Пане, не маю людини, яка вкинула б мене до купальні, коли забурлить вода. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить раніше за мене. 8 Каже йому Ісус: Устань, візьми постіль свою і ходи! 9 І чоловік тут же став здоровим, узяв свою постіль і почав ходити. 10 Була тоді субота. Тому юдеї казали до того, хто видужав: Нині субота, і не годиться тобі носити свою постіль. 11 Він же відповів їм: Той, Хто мене оздоровив, сказав мені: Візьми свою постіль і ходи! 12 Вони запитали його: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі взяти й ходити? 13 Оздоровлений не знав, Хто Він, бо Ісус увійшов у натовп, який був на тому місці.

14 Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: Ось видужав ти. Не гріши більше, щоби чого гіршого не сталося тобі. 15 Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус.

Ісус — Син Божий

16 І стали юдеї переслідувати Ісуса [й намагалися Його вбити] за те, що робив таке в суботу. 17 Ісус же відповів їм: Мій Отець працює дотепер, — працюю і Я. 18 Отже, юдеї ще більше намагалися Його вбити не тільки за те, що порушував суботу, але й що Бога називав Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові. 19 У відповідь Ісус говорив їм: Знову й знову запевняю вас: Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, — те й Син також робить. 20 Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що Сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися. 21 Отож, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє, 22 оскільки Отець не судить нікого, але весь суд передав Синові, 23 щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який Його послав.

Про воскресіння мертвих

25 Знову й знову запевняю вас, що надходить час, — і він вже є, — коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. 26 Бо як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати в Собі життя. 27 І дав Йому владу [і] суд чинити, бо він є Сином Людським. 28 Не дивуйтеся цьому, бо надходить час, коли всі, хто в могилах, почують Його голос; 29 і вийдуть ті, які робили добро, у воскресіння життя, а ті, які робили зло, — у воскресіння суду. 30 Не можу Я Сам від Себе робити нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю Своєї волі, але волі Того, Хто Мене послав, — [Отця].

Істинне свідчення про Ісуса

31 Якщо Я свідчу Сам про Себе, то Моє свідчення неправдиве. 32 Є інший, Хто свідчить про Мене; і знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, істинне. 33 Ви посилали до Івана, і він засвідчив істину. 34 Я ж не від людини приймаю свідчення, але кажу це для того, щоб ви були спасенні. 35 Він був світильником, який горів і світив, ви ж хотіли порадуватися від його світла на якийсь час. 36 Я ж маю свідчення більше, ніж свідчення Івана, адже діла, які Мені доручив Отець, щоб Я їх довершив, — ті діла, які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав. 37 І Сам Отець, Який послав Мене, засвідчив про Мене. А ви голосу Його ніколи не чули і виду Його ніколи не бачили, 38 і не маєте Його слова, яке перебувало б у вас, тому що не вірите Тому, Кого Він послав. 39 Дослідіть Писання! Адже ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене. 40 Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя. 41 Слави від людей Я не приймаю, 42 але знаю вас, що Божої любові ви не маєте в собі. 43 Я прийшов у Ім’я Мого Отця, — і ви не приймаєте Мене. Якщо ж інший прийде у своє ім’я, того приймете. 44 Як ви можете повірити, коли приймаєте одне від одного славу, а слави, що від єдиного Бога, — не шукаєте? 45 Не думайте, що Я буду оскаржувати вас перед Отцем; є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви надієтеся. 46 Бо коли б ви вірили Мойсеєві, то вірили б і Мені, адже він написав про Мене. 47 Якщо ж ви не вірите його Писанням, то як ви повірите Моїм словам?

1 Після цього Ісус пішов на другий бік Тиверіадського моря Галилеї. 2 І за Ним ішов великий натовп, оскільки бачили чудеса, які Він здійснював над хворими. 3 Ісус вийшов на гору й сидів там зі Своїми учнями. 4 Наближалася Пасха — юдейське свято. 5 Тоді Ісус, піднявши очі, побачив, що великий натовп іде до Нього, і каже Филипові: За що купимо хліба, щоб вони поїли? 6 Він говорив це, випробовуючи його, бо Сам знав, що мав робити. 7 Відповів йому Филип: На двісті динаріїв хліба буде недостатньо, щоб кожний хоч трохи одержав. 8 Каже Ісусові один із Його учнів, Андрій, брат Симона-Петра: 9 Тут є [один] хлопець, який має п’ять ячмінних хлібів та дві риби, але що це на таку кількість? 10 Промовив Ісус: Розсадіть людей! Було тут багато трави. Тож посідали люди, числом тисяч зо п’ять. 11 Ісус узяв хліби і, віддавши хвалу, подав [учням; учні ж] — тим, які посідали; також і рибу, скільки бажали. 12 Коли наїлися, Він сказав Своїм учням: Зберіть залишені куски, щоб нічого не пропало. 13 Зібрали й наповнили дванадцять кошиків шматками з п’ятьох ячмінних хлібів, що залишилися після тих, які їли. 14 Тоді люди, побачивши чудо, яке [Ісус] учинив, говорили, що Він є справжній Пророк, Який має прийти у світ. 15 А Ісус, знаючи, що вони мають намір прийти, взяти й проголосити Його Царем, відійшов знову Сам на гору.

Ісус іде по морю

16 З настанням вечора Його учні спустилися до моря, 17 увійшли в човен і попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус ще не приходив до них; 18 море розхвилювалося, бо подув сильний вітер. 19 Коли вони пропливли десь двадцять п’ять чи тридцять стадій, то побачили, що Ісус іде по морю й наближається до човна, — і налякалися. 20 Він же каже їм: Це Я, не бійтеся! 21 Вони хотіли взяти Його до човна, а тим часом човен пристав до берега, куди вони прямували.

Ісус — хліб життя

22 Наступного дня юрба, яка перебувала на другому боці моря, побачила, що іншого човна там не було, крім [того] одного, [до якого ввійшли Його учні], і що Ісус не входив до човна зі Своїми учнями, а відпливли лише самі Його учні. 23 Тим часом з Тиверіади припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліб після того, як Господь віддав хвалу. 24 Коли люди побачили, що там немає ні Ісуса, ні Його учнів, вони самі посідали у човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса.

Ісус, Хліб Життя

25 Коли знайшли Його на тому боці моря, сказали Йому: Равві, коли Ти прибув сюди? 26 У відповідь Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися. 27 Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо Його призначив Бог Отець! 28 Запитали в Нього: Що нам робити, аби чинити Божі діла? 29 У відповідь Ісус їм сказав: Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, Кого Він послав. 30 Тоді сказали Йому: Яку ознаку Ти зробиш, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти зробиш? 31 Наші батьки їли манну в пустелі, згідно з написаним: Хліб з неба дав їм їсти! 32 А Ісус їм відказав: Знову й знову запевняю вас: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Мій Отець дає вам справжній хліб з неба, 33 бо хлібом Божим є Той, Хто сходить з неба і дає світові життя. 34 Тоді сказали Йому: Господи, давай нам завжди цей хліб!

36 Але Я сказав вам, що ви хоч і побачили Мене, але не вірите. 37 Усе, що дає Мені Отець, прийде до Мене; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть, 38 бо Я зійшов з неба виконувати не Мою волю, а волю Того, Хто Мене послав, — [Отця]. 39 А воля Того, Хто Мене послав, — [Отця], — є та, аби все, що Він Мені дав, Я не втратив, але воскресив це останнього дня.

41 Тож нарікали на Нього юдеї, бо Він сказав: Я — хліб, який зійшов з неба, — 42 і казали: Хіба це не Ісус, син Йосифа, батька й матір Якого ми знаємо? Як же тепер [Він] каже: Я зійшов з неба? 43 У відповідь Ісус сказав їм: Не ремствуйте між собою. 44 Ніхто не може прийти до Мене, коли Отець, Який Мене послав, не притягне його, — і Я воскрешу його останнього дня. 45 Написано в пророків: І всі будуть навчені Богом! Кожний, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене. 46 Не тому, що Отця хтось бачив; хіба лише Той, Хто є від Бога, — Він і бачив Отця. 47 Знову й знову запевняю вас: той, хто вірить [у Мене], має вічне життя. 48 Я — хліб життя! 49 Ваші батьки їли манну в пустелі, — і повмирали. 50 Цей же — хліб, який сходить із неба, аби той, хто його їсть, не помер. 51 Я — хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, — це Моє тіло, [яке Я віддам] для життя світу! 52 Тоді стали сперечатися між собою юдеї, кажучи: Як це може Він дати нам їсти Своє тіло? 53 А Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя. 54 Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня. 55 Адже Моє тіло — справжня пожива, а Моя кров — справжній напій. 56 Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому. 57 Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, — і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене. 58 Це є хліб, який зійшов із неба. Не так, як батьки [ваші манну] їли й померли, а хто споживатиме цей хліб, буде жити вічно! 59 Так говорив Він, навчаючи в синагозі в Капернаумі.

Багато хто з учнів покидає Ісуса

60 Чимало Його учнів, почувши це, казали: То жорстокі слова! Хто може їх слухати? 61 Ісус же, знаючи в Собі, що Його учні нарікають через це, сказав їм: Чи це вас спокушує? 62 А що ж буде, як ви побачите, що Син Людський підіймається туди, де був раніше? 63 Дух оживляє, а тіло ніяк не допомагає. Слова, які Я вам сказав, є дух і життя. 64 Але є деякі з вас, які не вірять! Ісус із самого початку знав, хто є ті, які не вірять, і хто є той, котрий Його зрадить. 65 І Він додав: Тому Я сказав вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо йому не було дано від [Мого] Отця. 66 Від того часу багато хто з Його учнів відійшов геть і вже не ходив з Ним. 67 Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Може, і ви хочете відійти? 68 А Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя; 69 і ми повірили й пізнали, що Ти є Святий — [Син живого] Бога! 70 Відповів їм Ісус: Чи не дванадцятьох вас Я вибрав? Але один з вас є дияволом. 71 Він говорив про Юду Іскаріота, сина Симона, бо він, будучи одним із дванадцятьох, мав Його зрадити.

1 Після цього Ісус подорожував по Галилеї, бо не хотів ходити по Юдеї, тому що юдеї прагнули Його вбити. 2 А наближалося юдейське свято Кучок. 3 І сказали Ісусові Його брати: Вийди звідси й піди до Юдеї, щоб і Твої учні побачили діла, які Ти робиш. 4 Адже ніхто такого не робить таємно, але сам шукає, як стати відомим. Якщо робиш таке, то вияви Себе світові! 5 Оскільки і Його брати не вірили в Нього. 6 На це Ісус сказав їм: Мій час ще не настав, але ваш час завжди готовий. 7 Світ не може вас ненавидіти. Мене ж він ненавидить, бо Я свідчу про нього, що його діла лихі. 8 Ідіть на свято; Я не йду на це свято, бо Мій час ще не сповнився! 9 Сказавши це, Він залишився в Галилеї Сам.

Ісус таємно іде на свято Кучок

10 Коли ж Його брати пішли на свято, то й Він пішов, але не явно, а наче таємно. 11 Тож юдеї розшукували Його під час свята й запитували: Де Він? 12 І була щодо Нього велика суперечка між людьми. Деякі казали, що Він добрий; інші ж казали, що ні, — Він обманює народ. 13 Та відкрито ніхто не говорив про Нього, бо боялися юдеїв.

Ісус навчає в храмі

14 Посередині свята Ісус увійшов до храму й почав навчати. 15 Тому дивувалися юдеї, кажучи: Як Він знає Писання, хоч не вчився? 16 Тоді у відповідь Ісус їм сказав: Моя наука — не Моя, але Того, Хто Мене послав. 17 Якщо хто хоче чинити Його волю, той пізнає вчення, чи воно від Бога, чи Я говорю від Себе. 18 Хто говорить від себе самого, той шукає власної слави, а Хто шукає слави для Того, Хто послав Його, Той правдивий, і немає в Ньому неправди. 19 Чи не Мойсей дав вам Закон? А ніхто з вас не виконує Закону. Чому ж ви Мене хочете вбити? 20 Натовп відповів [і сказав]: Біса маєш! Хто Тебе хоче вбити? 21 У відповідь Ісус сказав їм: Одне діло зробив Я, — і ви всі дивуєтеся. 22 Мойсей заповідав вам обрізатися не тому, що воно від Мойсея, але тому, що воно від батьків, і ви в суботу обрізуєте людину. 23 Якщо чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був порушений Закон Мойсея, то чого ж ви палаєте на Мене гнівом, що Я зробив здоровою в суботу всю людину? 24 Не судіть за зовнішнім виглядом, але судіть справедливим судом! 25 Тоді деякі жителі Єрусалима почали говорити: Хіба це не Той, Кого хочуть убити? 26 І ось, Він говорить відкрито і нічого Йому не кажуть. Чи справді впевнилися старші, що Він Христос? 27 Але ж ми знаємо, звідки Він; коли ж прийде Христос, ніхто не знатиме, звідки Він. 28 Тоді Ісус, навчаючи й розповідаючи в храмі, голосно промовив: І Мене знаєте, і звідки Я, ви знаєте; Я не прийшов від Себе, але правдивим є Той, Хто послав Мене, Котрого ви не знаєте. 29 Я ж Його знаю, бо Я від Нього, і Він Мене послав! 30 Тому вони намагалися схопити Його, але ніхто не наклав на Нього рук, бо ще не настав Його час. 31 Багато людей повірили в Нього і казали: Коли прийде Христос, хіба Він буде робити більші чудеса від тих, які Цей зробив? 32 Почули фарисеї, що юрба гомоніла таке про Нього. І послали фарисеї та первосвященики своїх слуг, щоб вони схопили Його.

Ісус піде до Свого Отця

33 Тому сказав Ісус: Ще короткий час буду з вами, та й піду до Того, Хто послав Мене. 34 Будете шукати Мене — і не знайдете; і де Я буду, ви туди не зможете прийти! 35 Міркували між собою юдеї: Куди це Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи до розсіяних між греками хоче йти, та й греків навчати? 36 Що то за слово Він сказав: Будете шукати Мене — і не знайдете; і де Я буду, ви туди не зможете прийти?

Ісус заповідає прихід Святого Духа

37 Останнього великого дня свята Ісус стояв і закликав, кажучи: Якщо хто спраглий, нехай приходить до Мене і п’є. 38 Хто вірить у Мене, як каже Писання, ріки живої води з нутра його потечуть. 39 Це Він сказав про Духа, Якого мали одержати ті, котрі повірили в Нього. Але Духа ще не було, бо Ісус ще не був прославлений.

Незгода в народі через Ісуса

40 [Багато хто] з народу, почувши ці слова, міркував: Це справді Пророк! 41 Інші твердили: Це Христос! Ще інші говорили: Хіба з Галилеї прийде Христос? 42 Хіба в Писанні не сказано, що Христос прийде з нащадків Давида, з Вифлеєма — села, звідки був Давид? 43 Тож через Нього в народі постала незгода.

Невдала спроба схопити Ісуса. Заступництво Никодима

44 Деякі ж з них хотіли схопити Його, але ніхто не накладав на Нього рук. 45 Отже, слуги повернулися до первосвящеників і фарисеїв, а ті дорікали їм: Чому ви не привели Його? 46 Слуги відповіли: Ніколи ще жодна людина не говорила так, [як Цей Чоловік]. 47 Тоді фарисеї їм відповіли: Чи й ви також обмануті? 48 Хіба хтось зі старших чи з фарисеїв повірив у Нього? 49 Але цей народ, який не знає Закону, — проклятий він! 50 Каже їм Никодим, який приходив до Нього раніше і був одним із них: 51 Хіба судить наш Закон людину, не вислухавши її спочатку і не дізнавшись, що вона робить? 52 Та вони у відповідь сказали йому: А ти часом не з Галилеї? Досліди і побачиш, що пророк не приходить з Галилеї! 53 І розійшлися всі по своїх домах.

1 Ісус пішов на Оливну гору. 2 Та вдосвіта знову прийшов до храму, і весь народ приходив до Нього, і Він, сівши, навчав їх. 3 А книжники й фарисеї привели [до Нього] жінку, схоплену під час перелюбу і, поставивши її посередині, 4 кажуть Йому: Учителю, ця жінка явно була схоплена в перелюбі. 5 У Законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. А Ти що на це скажеш? 6 Це вони говорили, випробовуючи Його, щоб мати підставу звинуватити Його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем по землі, [не звертаючи на них уваги]. 7 Оскільки вони продовжували запитувати Його, Він підвівся і сказав їм: Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь! 8 І знову, схилившись, писав по землі. 9 Вони ж, почувши, [і засоромлені совістю], відходили один за одним, починаючи зі старших [до останніх]; і залишився Сам [Ісус] та жінка, яка стояла посередині. 10 Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лише саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, хто звинувачував тебе]? Ніхто тебе не осудив? 11 Вона відповіла: Ніхто, Господи. А Ісус їй сказав: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши.

Ісус — Світло для світу

12 Тоді Ісус знову промовляв до них,

13 Однак фарисеї Йому сказали: Ти свідчиш про Себе Сам, тож Твоє свідчення не є правдивим. 14 У відповідь Ісус сказав їм: Хоч Я свідчу про Себе, Моє свідчення є правдивим, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я і куди йду. 15 Ви по-тілесному судите, — Я ж не суджу нікого. 16 А якщо Я і суджу, то Мій суд є правдивим, бо Я не один, але з Тим, Хто Мене послав, — з Отцем. 17 У вашому ж таки Законі написано, що свідчення двох людей є правдивим. 18 Я Сам свідчу про Себе, та свідчить про Мене і Той, Хто Мене послав, — Отець! 19 Тоді запитали Його: Де Твій Отець? Ісус відповів: Ні Мене не знаєте, ні Мого Отця; коли б ви Мене знали, то знали б і Мого Отця. 20 Ці слова Він сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі, і ніхто не схопив Його, бо ще не прийшов Його час.

Ісус робить те, що до вподоби Отцю

21 Тоді знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і в гріховності своїй помрете. Куди Я іду, туди ви не можете піти! 22 Тож юдеї міркували між собою, чи Сам Себе Він не вб’є, коли каже: Куди Я іду, туди ви не можете піти? 23 А Він говорив їм: Ви — здолу, Я — звисока; ви від цього світу, Я не від цього світу. 24 Тому Я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо коли не повірите, що Я є, то помрете у ваших гріхах. 25 А вони запитали Його: Хто Ти? Сказав їм Ісус: Я — Початок, що й кажу вам. 26 Багато Я маю про вас говорити і судити, але Той, Хто послав Мене, є правдивий, і Я світові те кажу, що від Нього почув. 27 Вони ж не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця. 28 Тому Ісус їм сказав: Коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що від Себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене [Мій] Отець, — те й говорю. 29 Той, Хто послав Мене, є зі Мною; [Отець] не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби! 30 Коли Він це говорив, багато хто повірив у Нього.

Істина вільними вас зробить

31 Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в Нього: Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями 32 і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить! 33 Вони відповіли Йому: Ми є потомством Авраама і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же Ти кажеш, що станемо вільними? 34 Відповів їм Ісус: Знову й знову запевняю вас, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха. 35 Але невільник не залишається в домі навіки; Син же залишається навіки. 36 Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні. 37 Знаю, що ви є потомством Авраама, але прагнете Мене вбити, бо Моє слово не вміщається у вас. 38 Я кажу те, що побачив у [Мого] Отця, а ви чините те, що чули від [вашого] батька.

Діти Авраама і діти диявола

39 У відповідь вони Йому сказали: Авраам наш батько! Каже їм Ісус: Якби ви були дітьми Авраама, ви чинили б діла Авраамові; 40 нині ж ви шукаєте вбити Мене — Людину, Котра сказала вам істину, яку почула від Бога. Авраам такого не робив. 41 Ви робите діла вашого батька! Тоді вони сказали Йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Отця — Бога! 42 Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Отцем, ви полюбили б Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов, — не Сам від Себе прийшов, але Він Мене послав. 43 Чому ви не розумієте Моєї мови? Бо ви не можете слухати Моїх слів. 44 Ви від вашого батька — диявола, і ви хочете виконувати бажання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди. 45 А коли Я істину кажу, — ви не вірите Мені. 46 Хто з вас оскаржить Мене за гріх? А якщо Я істину кажу, то чому ви Мені не вірите? 47 Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога! 48 Відповідаючи на це, юдеї сказали: Хіба не так ми говоримо, що Ти самарієць і біса маєш? 49 Ісус відповів: Я біса не маю, але шаную Мого Отця, а ви Мене зневажаєте. 50 Я не шукаю власної слави: є Той, Хто шукає і судить.

Хто береже Моє слово, не побачить смерті повік

51 Знову й знову запевняю вас, що коли хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік!

Ісус знає Отця і зберігає Його слово

52 Тоді юдеї сказали Йому: Тепер ми довідалися, що Ти маєш біса. І Авраам помер, і пророки, а Ти кажеш: Коли хто збереже Моє слово, не скуштує смерті ніколи. 53 Хіба Ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким Ти Себе Самого робиш? 54 Ісус відповів: Якщо Я буду прославляти Себе Самого, то слава Моя — ніщо. Це Мій Отець Мене прославляє, — Той, про Кого ви кажете: Він — наш Бог; 55 ви Його не пізнали, Я ж Його знаю. І якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас — неправдомовцем, але Я Його знаю та зберігаю Його слово.

Христос був до Авраама

56 Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день — і побачив, і зрадів! 57 На це юдеї Йому сказали: Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама? 58 Та Ісус їм сказав: Знову й знову запевняю вас: Перш ніж був Авраам, — Я є! 59 Тоді схопили каміння, щоб кидати в Нього. Ісус же скрився і вийшов з храму, [пройшовши між ними, і попрямував далі].

1 А коли Він ішов, то побачив чоловіка, сліпого від народження. 2 Його учні запитали Його, кажучи: Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим народився?

4 Доки є день, потрібно, щоб ми робили діла Того, Хто Мене послав; надходить ніч, коли ніхто не зможе робити. 5 Поки Я є у світі, Я — Світло для світу! 6 Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив грязиво зі слини й помазав ним очі сліпому, 7 і сказав йому: Піди вмийся в купальні Силоам! Силоам у перекладі означає «посланий». Отже, він пішов, умився і прийшов зрячим. 8 Сусіди ж і ті, котрі бачили його раніше, як він був жебраком, казали: Хіба це не той, хто сидів і жебрав? 9 Деякі говорили, що це він; інші говорили, що ні, але подібний до нього. Він [же] казав: Це я! 10 Тоді випитували в нього: Як тобі відкрилися очі? 11 Він відповів: Чоловік, Якого звуть Ісус, зробив грязиво й помазав мої очі та сказав мені: Іди в [купальню] Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів. 12 І запитали в нього: Де Він? Той каже: Я не знаю.

Деякі фарисеї мають запитання

13 Тож повели того, який був колись сліпий, до фарисеїв. 14 А того дня, коли Ісус зробив грязиво й відкрив йому очі, була субота. 15 Знову запитували його фарисеї, як він прозрів. Він сказав їм: Грязиво поклав мені на очі, я вмився і бачу. 16 Деякі з фарисеїв говорили: Ця Людина не є від Бога, бо не дотримується суботи. Інші ж казали: Як може грішна людина робити такі чудеса? І виник між ними поділ. 17 Знову кажуть сліпому: Що ти скажеш про Нього, оскільки Він відкрив твої очі? Він же сказав: Це Пророк! 18 Але юдеї не повірили в те, що він був сліпим і став зрячим, аж поки не покликали батьків того, хто прозрів, 19 і не запитали їх, говорячи: Чи це ваш син, про якого ви кажете, що народився сліпий? Як же він тепер бачить? 20 У відповідь його батьки сказали [їм]: Знаємо, що він — наш син і що народився сліпий, 21 а чому тепер бачить, — не знаємо, або хто відкрив йому очі, — ми не знаємо. Він дорослий, його й запитайте; нехай говорить сам за себе! 22 Таке сказали його батьки, оскільки боялися юдеїв; а юдеї вже змовилися, що коли хто визнає його за Христа, то буде відлучений він від синагоги. 23 Ось чому його батьки сказали: Він дорослий, тож запитайте його самого. 24 Отже, вдруге покликали чоловіка, який був сліпий, і сказали йому: Віддай славу Богові! Ми знаємо, що Той Чоловік грішний! 25 У відповідь він сказав: Чи Він грішний, — я не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу! 26 [Ще раз] запитали його: Що Він тобі зробив? Як відкрив твої очі? 27 Він відповів їм: Я вам уже сказав, та ви не вислухали. Що ще хочете почути? Чи й ви хочете стати Його учнями? 28 І докорили йому, кажучи: Це ти Його учень, а ми — учні Мойсея. 29 Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог, а Цей — ми не знаємо звідки Він! 30 Чоловік сказав їм у відповідь: Дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі. 31 Адже відомо, що грішників Бог не слухає, але коли хто Бога шанує і чинить Його волю, того Він слухає. 32 Споконвіку не чувано, щоби хтось відкрив очі тому, хто народився сліпим. 33 Якби Він не був від Бога, то не міг би робити нічого! 34 А вони йому у відповідь сказали: Ти весь у гріхах народився, і ти ще нас учиш? І вигнали його геть.

Духовна сліпота

35 Почувши, що його вигнали геть, Ісус знайшов його і сказав [йому]: Чи віриш ти в Сина Людського? 36 Той у відповідь сказав: А хто Він, Господи, щоб я повірив у Нього?37 Ісус сказав йому: І ти Його бачив, оце Він говорить з тобою. 38 Він же сказав: Вірю, Господи! — і вклонився Йому. 39 А Ісус сказав: На суд Я прийшов у цей світ, щоб сліпі бачили, а зрячі щоб ставали сліпими! 40 Почули це деякі фарисеї, які були з Ним, і сказали Йому: Невже й ми сліпі? 41 Відповів їм Ісус: Якби ви були сліпі, то не мали би гріха, але ви кажете, що бачите, тож гріх ваш залишається на вас.

1 Знову й знову запевняю вас: хто не входить до овечої кошари дверима, але перелазить в іншому місці, той злодій і розбійник, 2 а хто входить дверима, той пастир овець. 3 Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець по імені й виводить їх. 4 Коли він усіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос; 5 за чужим же вони не підуть, а втікатимуть від нього, бо не знають чужого голосу! 6 Таку притчу розповів їм Ісус. Та вони не зрозуміли, що означало те, про що Він говорив їм.

Я — Пастир добрий

7 Тоді ще сказав [їм] Ісус: Знову й знову запевняю вас, що Я — двері для овець. 8 Усі, котрі приходили переді Мною, були злодії та розбійники, але вівці не слухали їх. 9 Я — двері! Якщо хто Мною ввійде, то буде спасенний; він увійде і вийде, і знайде пасовисько. 10 Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити і погубити. Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали.

12 Наймит же і той, хто не є пастирем, якому вівці не належать, коли бачить наближення вовка, кидає овець і втікає, а вовк хапає і розполохує [овець]; 13 [наймит утікає], адже він — наймит і про овець не дбає. 14 Я — Пастир добрий. І Я знаю Своїх, і Мої знають Мене; 15 як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця, і кладу Свою душу за овець. 16 Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир. 17 Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу Свою душу, аби знову прийняти її. 18 Ніхто не бере її від Мене, але Я Сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця. 19 Через ці слова знову виникла незгода між юдеями. 20 Багато з них казали: Він має біса та є несамовитим! Навіщо слухаєте Його? 21 Інші казали: Ні, це не слова біснуватого. Хіба може біс відкрити очі сліпому?

Я і Отець — Ми одне

22 Було тоді в Єрусалимі свято Відновлення; стояла зима. 23 Ісус ходив у храмі — в притворі Соломона. 24 Його обступили юдеї і говорили Йому: Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос, скажи нам відкрито! 25 Ісус відповів їм: Я вам сказав, а ви не вірите. Справи, які Я чиню в Ім’я Мого Отця, вони свідчать про Мене. 26 Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, 27 [як Я вам сказав]. Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною, 28 і Я даю їм вічне життя, і вони не загинуть повік, і ніхто не забере їх з Моїх рук. 29 Мій Отець, Який дав їх Мені, є більший від усіх, і ніхто не може забрати [їх] з руки [Мого] Отця. 30 Я і Отець — Ми одне! 31 І знову юдеї взялися за каміння, щоб Його каменувати. 32 Ісус відповів їм: Багато добрих діл показав Я вам від [Мого] Отця. За яке із цих діл хочете Мене каменувати? 33 Відповіли Йому юдеї, [кажучи]: Не за добрі діла каменуємо Тебе, але за богозневагу, за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом! 34 Ісус відповів їм: Хіба не написано у вашому Законі: Я сказав: ви боги? 35 Якщо богами назвав Він тих, до кого було слово Боже, — а Писання не може бути порушене, — 36 то про Того, Кого Отець освятив і послав у світ, ви кажете, що Він зневажає Бога, бо Я сказав: Я Божий Син? 37 Якщо Я не роблю діл Мого Отця, то не вірте Мені; 38 якщо ж Я роблю, то хоч не вірите Мені, — вірте ділам, щоб ви зрозуміли й пізнали, що Отець у Мені, а Я — в Отці. 39 І знову намагалися схопити Його, але Він уникнув їхніх рук.

Намагання схопити Ісуса. Ісус іде за Йордан

40 Тож пішов знову на другий бік Йордану, на те місце, де Іван колись хрестив, і залишився там. 41 І багато людей прийшло до Нього. Вони говорили, що Іван не зробив жодного чуда, проте все, що говорив Іван про Нього, було істинним. 42 І багато хто там повірив у Нього.

1 Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти. 2 Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів. 3 Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє. 4 Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї! 5 Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. 6 Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував. 7 Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею! 8 А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш? 9 Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу. 10 Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому! 11 Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, — піду розбудити його. 12 А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає! 13 Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон. 14 Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер; 15 і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього. 16 Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним!

Ісус у Віфанії

17 Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі. 18 Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій, 19 тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата. 20 Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома. 21 Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат. 22 Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога. 23 Ісус каже їй: Твій брат воскресне! 24 Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня. 25 Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і помре, буде жити. 26 І кожний, хто живе й вірить у Мене, — не помре повік. Чи віриш ти в це? 27 Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти — Христос, Син Божий, Який приходить у світ.

Ісус плаче

28 Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе! 29 Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього, 30 оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта. 31 А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати. 32 Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би! 33 Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився. 34 І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь! 35 Ісус заплакав. 36 А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його! 37 Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?

Ісус воскрешає Лазаря

38 Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь. 39 Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло! 40 Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу? 41 Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене. 42 Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав! 43 Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! 44 І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити.

Первосвященики і фарисеї змовляються вбити Ісуса

45 Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього. 46 Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус. 47 Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам робити? Адже Ця Людина робить багато чудес! 48 Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і храм, і народ! 49 Один же з них, Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте! 50 Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб Одна Людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув? 51 Це він сказав не від себе, але, бувши того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, — 52 і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом. 53 Отже, із цього дня вони змовилися вбити Його. 54 Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти в край, що біля пустелі, до міста, яке називається Єфрем, і там залишався з учнями. 55 Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з країни пішли в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститися. 56 Шукали тоді Ісуса і, стоячи в храмі, говорили між собою: Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято? 57 А первосвященики та фарисеї видали наказ: якщо хто довідається, де Він перебуває, щоби доніс, аби схопити Його.

1 За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих. 2 Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі. 3 Марія, взявши літру мира зі справжнього дорогоцінного нарду, помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира. 4 Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати: 5 Чому б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати бідним? 6 Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали. 7 А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла: 8 бідних ви завжди із собою маєте, Мене ж — не завжди маєте.

Змова проти Лазаря

9 Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих. 10 Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити, 11 бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса.

Урочистий в’їзд Ісуса в Єрусалим

12 Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято. 13 Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю! 14 А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним: 15 Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі. 16 Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили.17 Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих. 18 Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо. 19 А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним!

Греки шукають Ісуса

20 Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками. 21 Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса! 22 Филип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Филипом ідуть, та й повідомляють Ісуса.

25 Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя. 26 Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.

Ісус говорить про Свій відхід

27 Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов — на цю годину. 28 Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю! 29 А люди, які стояли й чули це, говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив. 30 У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас. 31 Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть. 32 Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе! 33 Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти. 34 А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський? 35 Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде. 36 Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них.

Зневіра народу

37 Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього, 38 щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця? 39 Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая: 40 Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх! 41 Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього. 42 Усе ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги; 43 вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.

Заповідь Божа — це вічне життя

44 Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене! 45 І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене. 46 Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві. 47 Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ. 48 Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дня. 49 Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити. 50 І Я знаю, що Його заповідь — це вічне життя. А що Я кажу, то так кажу, як сказав Мені Отець!

1 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала Його година перейти із цього світу до Отця, виявив любов до Своїх, — тих, які у світі, — до кінця полюбив їх. 2 Під час вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, видати Його, 3 [Ісус], знаючи, що все дав Йому Отець у руки і що від Бога вийшов та до Бога йде, 4 устав з вечері, зняв одяг і, узявши рушника, підперезався. 5 Потім налив води до вмивальниці й почав мити ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний. 6 Підходить Він до Симона-Петра. [А той] каже Йому: Господи, чи ж Тобі мити мої ноги? 7 Ісус у відповідь йому сказав: Що Я роблю, того ти нині не знаєш, але згодом зрозумієш. 8 Каже Йому Петро: Ти не помиєш моїх ніг повіки! Ісус йому відповів: Якщо не вмию тебе, не матимеш частки зі Мною. 9 Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки мої ноги, але й руки та голову. 10 А Ісус говорить йому: Хто вмитий, тому потрібно тільки ноги обмити, оскільки весь чистий; і ви чисті, але не всі. 11 Адже Він знав того, хто зрадить Його, тому й сказав, що не всі вони чисті. 12 А коли помив їхні ноги і надів Свій одяг, знову сів при столі й сказав їм: Чи ви знаєте, що Я зробив вам? 13 Ви називаєте Мене Вчителем і Господом, і добре ви кажете, бо Я Ним є. 14 Отже, коли Я, Господь і Вчитель, помив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному. 15 Адже Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам. 16 Знову й знову запевняю вас, що раб не більший за свого пана, як і посланець не більший від того, хто послав його. 17 Якщо це знаєте, то ви блаженні, коли це виконуєте.

Один з учнів зрадить Христа

18 Не про всіх вас кажу. Я знаю, кого вибрав, але щоби збулося Писання: Хто хліб споживає зі Мною, той підняв проти Мене свою п’яту. 19 Тепер кажу вам, ще перед тим, як це станеться, щоб коли воно станеться, ви повірили, що то Я. 20 Знову й знову запевняю вас: Хто приймає того, кого Я пошлю, — Мене приймає, а хто Мене приймає, — приймає й Того, Хто Мене послав! 21 Промовивши це, Ісус стривожився духом, засвідчив і сказав: Знову й знову запевняю вас, що один із вас зрадить Мене! 22 Учні почали споглядати один на одного, не здогадуючись, про кого Він говорить. 23 Один з учнів, якого любив Ісус, лежав на грудях Ісуса. 24 Тож Симон-Петро кивнув йому, щоби запитав, хто це міг би бути, про кого Він говорить. 25 А той, прихилившись до грудей Ісуса, каже Йому: Господи, хто це? 26 Ісус відповів: Це той, кому Я, вмочивши, подам хліб. Умочивши хліб, Він бере і дає Юді Іскаріотському, синові Симона. 27 І тоді, після цього шматка хліба, ввійшов у нього сатана. А Ісус сказав йому: Що робиш, роби швидше! 28 Ніхто з тих, хто був при столі, не зрозумів, до чого Він сказав це йому. 29 Оскільки в Юди була скринька на гроші, то деякі подумали, що Ісус звелів йому купити те, що потрібне на свято, або щоби дав щось бідним. 30 Отже, взявши той шматок хліба, він відразу вийшов. Була ніч. 31 А коли він вийшов, Ісус говорить: Нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому. 32 Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, — і цієї ж миті прославить Його!

Любіть один одного

33 Діти, Я з вами буду недовго. Будете Мене шукати, і як Я казав юдеям, — куди Я іду, ви не можете прийти, — те й вам нині кажу.

35 З того дізнаються всі, що ви — Мої учні, коли любов матимете між собою.

Петро відречеться від Ісуса

36 Каже Йому Симон-Петро: Господи, куди Ти йдеш? Ісус йому відповів: Куди [Я] іду, ти не можеш нині за Мною йти, але підеш пізніше. 37 Каже Йому Петро: Господи, чому я не можу нині піти за Тобою? Душу свою за Тебе я покладу. 38 Відповідає [йому] Ісус: Душу свою за Мене ти покладеш? Знову й знову запевняю тебе: не проспіває півень, як ти тричі відречешся від Мене.

1 Хай не тривожиться ваше серце: вірте в Бога і в Мене вірте. 2 У домі Мого Отця багато осель. А якби не так, то Я сказав би вам, оскільки йду приготувати вам місце. 3 І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоби де Я, там і ви були. 4 А куди Я йду, ви дорогу знаєте. 5 Каже Йому Хома: Господи, ми не знаємо, куди Ти йдеш. [Тож] як можемо знати дорогу?

7 Якби ви Мене знали, то знали б і Мого Отця. Відтепер знаєте Його і бачили Його! 8 Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, — і цього нам вистачить. 9 Говорить йому Ісус: Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто Мене бачив, той і Отця бачив. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? 10 Хіба ти не віриш, що Я є в Отці, й Отець є в Мені? Слова, які Я кажу вам, не від Себе кажу. Отець, Який у Мені перебуває, — Він і творить ті діла. 11 Вірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені. Якщо ж ні, то через Мої діла повірте [Мені]. 12 Знову й знову запевняю вас, що той, хто вірить у Мене, робитиме діла, які Я роблю, — навіть більші від них чинитиме, бо Я іду до Отця.13 І що тільки попросите в Моє Ім’я, те й зроблю, щоби прославився Отець у Сині. 14 Коли Мене про щось попросите в Моє Ім’я, — Я те зроблю.

Обітниця Святого Духа

15 Якщо любите Мене, ви будете дотримуватися Моїх заповідей. 16 І Я попрошу Отця, і дасть вам іншого Утішителя, щоб навіки перебував з вами, — 17 Духа Істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає [Його]. А ви знаєте Його, бо Він при вас перебуває, і у вас буде Він. 18 Я не залишу вас сиротами, Я прийду до вас. 19 Ще трохи, і світ більше не побачить Мене. Ви ж будете бачити Мене, бо Я живу, і ви будете жити. 20 Того дня ви пізнаєте, що Я в Моєму Отці, і ви в Мені, і Я у вас. 21 Хто має Мої заповіді та виконує їх, той Мене любить. А хто Мене любить, того любитиме і Мій Отець, і Я любитиму його, і з’явлюся йому Сам. 22 Каже Йому Юда, — не Іскаріотський: Господи, чому це так, що Ти маєш намір з’явитися нам, а не світові? 23 У відповідь Ісус сказав йому: Якщо хто любить Мене, той буде виконувати Моє слово; і Мій Отець любитиме його, і Ми прийдемо до нього, і зробимо оселю в ньому. 24 Хто ж не любить Мене, слів Моїх не виконує. Слово, яке ви чуєте, є не Моє, але Того, Хто послав Мене, — Отця. 25 Це говорив Я вам, перебуваючи між вами. 26 А Утішитель — Дух Святий, Якого Отець пошле в Моє Ім’я, Той вас навчить усього і пригадає вам усе, що Я вам говорив.

28 Ви чули, що Я сказав вам: Я йду, але Я повернуся до вас. Якби ви любили Мене, то втішилися б, тому що [Я сказав], — іду до Отця. Адже Отець більший від Мене! 29 Я сказав вам раніше, ніж це станеться, щоб тоді, коли воно станеться, ви повірили. 30 Не довго вже говоритиму з вами, бо надходить князь світу, та в Мені Він не має нічого. 31 Але щоби зрозумів світ, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так Я і роблю. Уставайте, ходімо звідси!

1 Я є справжня Виноградна Лоза, а Мій Отець — Виноградар. 2 Усяку галузку в Мені, яка не приносить плоду, Він відтинає, а всяку, яка родить плід, очищає, щоб рясніше родила. 3 Ви вже чисті через слово, яке Я вам сказав. 4 Перебувайте в Мені, а Я — у вас. Як галузка не може приносити плоду сама по собі, якщо не буде на виноградній лозі, так і ви, якщо не будете перебувати в Мені..

6 Хто в Мені не перебуває, буде відкинений геть, мов та гілка, і всохне; їх збирають і кидають у вогонь, і вони згорають. 7 Якщо ж будете перебувати в Мені, а Мої слова перебуватимуть у вас, то чого б тільки забажали, просіть — і станеться вам. 8 У цьому прославлений Мій Отець, щоб ви приносили багатий урожай і стали Моїми учнями. 9 Як полюбив Мене Отець, так і Я полюбив вас; тож перебувайте в Моїй любові. 10 Якщо будете зберігати Мої заповіді, то перебуватимете в любові Моїй, так само, як Я, зберігши заповіді Мого Отця, перебуваю в Його любові.

Найбільша любов

12 Ось Моя заповідь: щоб ви любили один одного так, як Я вас полюбив. 13 Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх. 14 Ви — друзі Мої, якщо чините те, що Я заповідаю вам. 15 Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить його пан; вас же назвав Я друзями, оскільки сказав вам усе, що почув від Мого Отця. 16 Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас і настановив вас, щоб ви йшли та плід приносили, і щоби плід ваш залишався, аби те, що тільки попросите від Отця в Моє Ім’я, Він вам дав. 17 Заповідаю вам, щоб ви любили один одного.

Ви не від світу

18 Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене він раніше від вас зненавидів. 19 Коли б ви були від світу, то світ своє любив би; ви ж не від світу, а Я вибрав вас зі світу, тому світ і ненавидить вас. 20 Згадуйте слова, які Я сказав вам: Раб не більший за свого пана. Якщо Мене переслідували, то й вас будуть переслідувати; якщо Моє слово зберегли, то й ваше зберігатимуть. 21 Але це все будуть робити вам задля Мого Імені, бо ж не знають Того, Хто Мене послав. 22 Якби Я не прийшов і не говорив їм, то вони не мали б гріха, а тепер не мають уже виправдання за свій гріх. 23 Хто ненавидить Мене, — ненавидить і Мого Отця. 24 Якби Я серед них не зробив тих діл, яких ніхто інший не зробив, то гріха не мали б, а тепер і побачили, і зненавиділи Мене й Мого Отця. 25 Але це сталося, щоби збулося слово, написане в їхньому Законі: Зненавиділи Мене безпідставно. 26 Коли [ж] прийде Утішитель, Якого Я вам пошлю від Отця, Дух Істини, Який походить від Отця, то Він засвідчить про Мене. 27 Та й ви свідчіть, адже ви від початку зі Мною!

1 Це сказав Я вам, щоб ви не були спокушені. 2 Із синагог виганятимуть вас. Надходить час, коли кожний, хто вбиватиме вас, буде вважати, ніби тим служить Богові. 3 Вони робитимуть це, бо не пізнали ні Отця, ні Мене. 4 Отже, Я сказав вам це, щоб коли прийде їхній час, ви згадували, що Я вам сказав. Цього вам не сказав спочатку, бо Я був з вами.

Я пошлю Утішителя до вас

5 Нині ж іду до Того, Хто послав Мене, і ніхто з вас не питає Мене: Куди відходиш? 6 Та від того, що Я сказав вам, смутком наповнилося ваше серце. 7 Але Я істину вам кажу: краще для вас, щоб Я пішов. Бо якщо Я не піду, то Утішитель не прийде до вас. Якщо ж піду, — пошлю Його до вас. 8 Прийшовши, Він обвинуватить світ за гріх, за праведність і за суд. 9 Тож за гріх, що не вірять у Мене, 10 а за праведність, що Я йду до [Мого] Отця, і більше Мене не побачите, 11 а за суд, що князь цього світу засуджений. 12 Ще багато чого Я маю сказати вам, але тепер ви не можете знести. 13 Коли ж прийде Він, Дух Істини, то поведе вас до повної істини, бо не від Себе буде говорити, але що почує, те й говоритиме, і сповістить вам те, що має настати. 14 Він Мене прославить, бо від Мого одержить і сповістить вам. 15 Усе, що має Отець, є Моє; тому Я і сказав, що з Мого одержить і сповістить вам.

Смуток зміниться радістю

16 Незабаром не побачите Мене більше, і знову незабаром побачите Мене, [бо Я іду до Отця]. 17 А деякі учні говорили між собою: Що означає те, що нам говорить: Незабаром не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене? Або: Я іду до Отця? 18 Тоді казали: Що ж означає в Нього — незабаром? Не знаємо, що Він говорить! 19 Знаючи, що хочуть Його запитати, Ісус сказав їм: Чи про те допитуєтеся між собою, що Я сказав: Незабаром не побачите Мене, і знову — незабаром побачите Мене? 20 Знову й знову запевняю вас, що ви будете плакати й ридати, а світ буде радіти; ви будете сумувати, але ваш смуток на радість зміниться. 21 Жінка, коли родить, терпить муки, бо прийшов її час. Коли ж народить дитину, то вже не пам’ятає страждань через радість, що народилася людина на світ. 22 Тож і ви нині маєте смуток, та Я знову побачу вас, і зрадіє ваше серце, і вашої радості вже ніхто не забере від вас.

Просіть — і отримаєте

23 І того дня Мене не проситимете нічого. Знову й знову запевняю вас: чого тільки попросите від Отця в Моє Ім’я, — дасть вам. 24 Дотепер в Моє Ім’я ви не просили нічого. Просіть — і отримаєте, щоб ваша радість була повна.

Сам Отець любить вас

25 Це Я в притчах сказав вам; надходить година, коли більше в притчах не говоритиму вам, але відкрито сповіщу вам про Отця. 26 Того дня попросите в Моє Ім’я, — і не кажу вам, що проситиму Отця за вас, 27 бо Сам Отець любить вас, — адже ви Мене полюбили й повірили, що Я вийшов від Бога. 28 Я вийшов від Отця і прийшов у світ; знову залишаю світ і йду до Отця! 29 Кажуть [Йому] Його учні: Ось нині відкрито говориш і жодної притчі не розказуєш. 30 Тепер бачимо, що знаєш усе і не потребуєш, щоби хтось Тебе запитував. Тому віримо, що Ти вийшов від Бога. 31 Ісус відповів їм: Тепер вірите? 32 Ось надходить година, і [вже] настала, що розбіжитеся кожний до свого, а Мене Самого залишите. Та Я не Сам, бо зі Мною Отець.

1 Після цих слів Ісус підвів очі до неба й сказав: Отче, прийшов час. Прослав Свого Сина, щоби [Твій] Син прославив Тебе. 2 Оскільки Ти дав Йому владу над усяким тілом, щоб усім тим, кого Ти дав Йому, Він дав їм вічне життя. 3 Вічне життя є те, щоби знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, — Ісуса Христа. 4 Я прославив Тебе на землі, завершив справу, яку Ти доручив Мені виконати. 5 А тепер Ти прослав Мене, Отче, у Себе тією славою, яку Я мав у Тебе ще перед тим, як світ постав. 6 Я виявив Твоє Ім’я людям, яких Ти Мені дав зі світу. Твої вони були, і Мені дав Ти їх, і вони зберегли Твоє слово. 7 Нині вони зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе. 8 Адже слова, які Ти Мені дав, Я передав їм, і вони прийняли і справді зрозуміли, що Я вийшов від Тебе, повіривши, що Ти Мене послав. 9 Я за них благаю, — не за світ благаю, але за тих, кого Ти Мені дав, бо вони Твої; 10 і все Моє — Твоє, а Твоє — Моє; і Я прославився в них. 11 Я більше не є у світі, а вони у світі; Я ж іду до Тебе! Отче Святий, збережи їх у Твоє Ім’я — тих, кого Ти Мені дав, — щоби були одне, як і Ми. 12 Коли Я був з ними [у світі], Я оберігав їх у Твоє Ім’я, — тих, кого Ти Мені дав, — і Я їх зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоби сповнилося Писання. 13 Нині ж до Тебе Я іду, і кажу про це у світі, щоб вони в собі мали повноту Моєї радості.

15 Не благаю, щоб Ти забрав їх від світу, але щоби зберіг їх від злого. 16 Вони не від світу, як і Я не від світу. 17 Освяти їх істиною [Своєю]! Твоє Слово — то істина. 18 Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ. 19 За них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною. 20 Та благаю не лише за них, а й за тих, хто повірить у Мене через їхнє слово,

22 І Я передав їм славу, яку Ти Мені дав, — щоби були одне, як і Ми одне. 23 Я в них, а Ти — в Мені; хай будуть досконалі в єдності, аби світ пізнав, що Ти Мене послав і полюбив їх, як і Мене полюбив. 24 Отче, хочу, щоб ті, яких Ти Мені дав, були зі Мною там, де Я, щоби бачили Мою славу, яку Ти Мені дав, бо Ти полюбив Мене раніше від створення світу. 25 Отче Праведний! Світ Тебе не пізнав, але Я Тебе пізнав. І вони пізнали, що Ти Мене послав. 26 І Я виявив їм Твоє Ім’я, і виявлятиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я — в них.

1 Сказавши це, Ісус зі Своїми учнями перейшов на другий бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та Його учні. 2 Знав же це місце і Юда, який зрадив Його, бо часто Ісус збирався там зі Своїми учнями. 3 Юда, взявши загін і слуг первосвящеників та фарисеїв, прийшов туди зі смолоскипами, ліхтарями та зброєю. 4 Ісус, знаючи все, що Його очікує, вийшов і запитав їх: Кого шукаєте? 5 Йому відповіли: Ісуса Назарянина! Каже їм: Це Я! Стояв з ними і Юда, зрадник Його. 6 Коли ж Він сказав їм: Це Я! — вони подалися назад і попадали на землю. 7 Він знову запитав їх: Кого шукаєте? Вони ж знов: Ісуса Назарянина. 8 Ісус відповів: Я ж сказав вам, що це Я. Тож якщо Мене шукаєте, то відпустіть цих, хай ідуть 9 Щоби сповнилося те слово, яке Він сказав: З тих, кого Ти дав Мені, Я не втратив жодного з них. 10 Тоді Симон-Петро, маючи меча, витягнув його, вдарив раба первосвященика й відтяв йому праве вухо; ім’я того раба — Малх. 11 Та Ісус сказав Петрові: Сховай меча в піхви. Невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?

Ісуса ведуть до Анни

12 Тоді воїни, тисяцький і юдейські прибічники схопили Ісуса і зв’язали Його. 13 Повели спочатку до Анни, тестя Каяфи, який був того року первосвящеником. 14 Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одній людині вмерти за народ.

Відречення Петра

15 За Ісусом ішов Симон-Петро та ще один учень. Первосвященик знав цього учня, тож він і ввійшов з Ісусом до подвір’я первосвященика. 16 А Петро стояв біля воріт ззовні. Вийшов учень, який був знайомий первосвященикові, сказав придверниці й провів Петра. 17 Служниця, яка при дверях, каже Петрові: А ти часом не з учнів Цього Чоловіка? Той відповів: Ні! 18 Стояли тут раби й слуги, які запалили вогонь, оскільки було холодно, і грілися. Петро також стояв з ними й грівся.

Первосвященик допитує Ісуса

19 А первосвященик запитав Ісуса про Його учнів, про Його вчення. 20 Ісус відповів йому: Я говорив світові відкрито. Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де сходяться всі юдеї, і таємно не говорив нічого. 21 Чому ти Мене питаєш? Запитай тих, які слухали, що Я говорив їм. Ось вони знають, що Я говорив. 22 Коли Він це сказав, то один з присутніх слуг ударив Ісуса в обличчя, промовивши: Оце так Ти відповідаєш первосвященикові? 23 Ісус йому відповів: Якщо Я зле сказав, то доведи, що зле! Якщо ж добре, то чому Мене б’єш? 24 Тоді Анна послав Його зв’язаним до первосвященика Каяфи.

Суд над Ісусом у Пилата

28 А Ісуса повели від Каяфи в преторій. Був уже ранок, тому вони не ввійшли до преторію, щоб не опоганитися, але щоб могли їсти пасху. 29 Пилат вийшов до них надвір і каже: Яке обвинувачення висуваєте проти Цього Чоловіка? 30 Вони йому у відповідь сказали: Якби Він не був злочинцем, ми не видали б Його тобі. 31 Тоді Пилат їм сказав: Візьміть Його і судіть Його за вашим Законом. Сказали йому юдеї: Нам не можна нікого страчувати, — 32 щоби сповнилися Ісусові слова, які Він сказав, зазначаючи, якою смертю мав померти. 33 Тоді Пилат знову ввійшов у преторій, покликав Ісуса і запитав Його: Чи Ти Цар юдеїв?34 Ісус [йому] відповів: Чи ти це від себе говориш, чи інші тобі сказали про Мене? 35 Пилат відповів: Хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені. Що Ти зробив? 36 Ісус відповів: Царство Моє не від цього світу; якби Моє царство було від цього світу, Мої прибічники подбали би, щоб Мене не видали юдеям. Нині ж Моє царство не звідси. 37 Тоді Пилат Його запитав: То Ти Цар? Ісус відповів: Ти сам кажеш, що [Я] Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоби свідчити про істину. Кожний, хто від істини, слухає Мій голос. 38 Каже Йому Пилат: А що таке істина? І сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і заявив їм: Жодної вини я в Ньому не знаходжу. 39 Та є у вас звичай, щоб я вам відпускав одного на Пасху. Чи хочете, щоб я вам відпустив Царя юдеїв? 40 Тоді вони знову закричали, вигукуючи: Не Його, а Варавву! Варавва ж був розбійником.

1 Тоді Пилат звелів узяти Ісуса й бичувати. 2 Воїни, сплівши вінок із терну, поклали Йому на голову й одягнули Його в багряницю; вони підходили до Нього 3 й казали: Радій, Царю юдеїв! — і били Його в обличчя. 4 І Пилат знову вийшов у двір і сказав їм: Ось виводжу Його вам у двір, щоб ви знали, що я не бачу в Ньому жодної провини. 5 Вийшов Ісус у двір, маючи на Собі терновий вінок та багряний одяг. І Пилат каже їм: Оце — Людина! 6 Коли Його побачили первосвященики й слуги, то закричали, гукаючи: Розіпни, розіпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть і розіпніть Його ви, бо я не знаходжу в Ньому провини. 7 Юдеї відповіли йому: Ми маємо Закон, і за Законом Він повинен померти, бо видає Себе за Божого Сина! 8 Коли Пилат почув ці слова, то ще більше злякався. 9 Ще раз зайшов у преторій і каже Ісусові: Звідки Ти? Ісус не дав йому відповіді. 10 Каже Йому Пилат: Чому до мене не говориш? Хіба не знаєш, що маю владу Тебе відпустити і маю владу розіп’яти Тебе? 11 Ісус йому відповів: Не мав би ти жодної влади наді Мною, якби не була вона тобі дана з висоти. Тому той, хто Мене видав тобі, має більший гріх. 12 Відтоді Пилат намагався відпустити Його, та юдеї закричали, гукаючи: Якщо Його відпустиш, ти не є другом кесаря! Кожний, хто себе робить царем, противиться кесареві! 13 Почувши це слово, Пилат вивів Ісуса у двір, сів на місце судді, що зветься літостротон, — єврейською мовою: гаввата. 14 Була ж п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. Він каже юдеям: Ось ваш Цар! 15 Тоді вони зчинили галас: Візьми, візьми та розіпни Його! Пилат їх запитує: Вашого Царя розіп’яти? Та первосвященики відповіли: Ми не маємо царя, крім кесаря!

Розп’яття Ісуса

16 І тоді він видав Його їм на розп’яття. Ісуса взяли [й повели]. 17 Несучи Свій хрест, Він вийшов на місце, яке називається Череповище, — єврейською мовою: Голгофа, 18 де розіп’яли Його, і з Ним двох інших: з одного та з другого боку, а Ісуса — посередині. 19 Пилат зробив напис і помістив на хресті. Було написано: Ісус Назарянин, Цар юдеїв! 20 Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де розіп’яли Ісуса, було поблизу міста, написано ж було по-єврейськи, по-грецьки і по-латинськи. 21 Та юдейські первосвященики говорили Пилатові: Не пиши: Цар юдеїв, але те, що Він Сам заявляв: Я — Цар юдеїв! 22 Пилат відповів: Що я написав, — те написав!

Розподіл Ісусового одягу

23 А воїни, розіп’явши Ісуса, взяли Його одяг і розділили його на чотири частини, кожному воїнові по частині, а також хитон. Хитон був не шитий, а весь згори тканий. 24 Тож міркували між собою: Не роздираймо його, але киньмо жереб на нього, — кому припаде. Це щоби збулося Писання, яке гласить: Розділили Мій одяг між собою і за Мій плащ кидали жереб. Воїни так і зробили.

Піклування про Свою матір

25 Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. 26 Побачивши матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до [Своєї] матері: Жінко, ось твій син! 27 Потім звернувся до учня: Ось твоя мати! І відтоді взяв її учень до себе.

Смерть Ісуса

28 Після цього, знаючи, що все вже завершилося, каже Ісус, аби збулося Писання: Прагну! 29 Стояла повна посудина оцту. Воїни, настромивши на тростину губку, намочену в оцті, піднесли до Його уст.

Кістка Його не буде поламана

31 Оскільки була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишилися на хресті тіла в суботу, тому що був великий день тієї суботи, просили Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали. 32 Тож воїни прийшли і перебили голінки першому й другому, розп’ятому з Ним. 33 Підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок. 34 Але один з воїнів списом проколов Йому бік, і тут же витекли кров та вода. 35 А той, хто бачив, засвідчив, — і правдиве його свідчення. Він знає, що каже правду, щоб і ви повірили. 36 Бо сталося це, аби збулося Писання: Кістка Його не буде поламана. 37 І знову ж, в іншому місці Писання говориться: Будуть дивитися на Того, Кого прокололи.

Поховання Ісуса

38 Після цього Йосиф з Ариматеї, який був учнем Ісуса, — але таємним, оскільки боявся юдеїв, — попросив Пилата, щоби зняти тіло Ісуса. І Пилат дозволив. Тож прийшов і взяв Його тіло. 39 Прибув також і Никодим, який раніше приходив вночі до Нього, несучи суміш смирни з алое, близько ста літрів. 40 Отже, вони взяли тіло Ісуса та обгорнули його полотном з пахощами, — згідно зі звичаєм поховання в юдеїв. 41 На тому місці, де Він був розп’ятий, був сад, а в саду — нова гробниця, в якій ніколи ніхто не був похований. 42 Тут і поклали Ісуса, з огляду на юдейську п’ятницю, бо гробниця була близько.

Новина про те, що Ісус воскрес із смерті

1 Першого ж дня тижня Марія Магдалина прийшла вдосвіта, як ще було темно, до гробниці й побачила, що камінь від гробниці відвалений. 2 Тож вона побігла й прибула до Симона-Петра та до другого учня, якого Ісус любив, і каже їм: Забрали Господа з гробниці й невідомо, де Його поклали! 3 Тоді вийшов Петро з іншим учнем, і вони пішли до гробниці. 4 Бігли обидва разом, та інший учень побіг швидше за Петра й прибув першим до гробниці. 5 Нахилившись, побачив, що лежить полотно, однак він не ввійшов. 6 Тут прибув слідом за ним і Симон-Петро; він увійшов до гробниці й побачив, що лежить полотно 7 та хустка, яка була на Його голові; вона лежала не з полотном, але згорнена окремо, в іншому місці. 8 Тоді ж увійшов й інший учень, який прибіг першим до гробниці, — і побачив, і повірив. 9 Оскільки вони ще не знали Писання, що Він мав воскреснути з мертвих.

Воскреслий Ісус з’являється Марії Магдалині

10 Отже, учні повернулися знову до себе. 11 А Марія стояла надворі біля гробниці й плакала. Плачучи, нахилилася до гробниці 12 й побачила двох ангелів, які сиділи в білому: один у головах, а один у ногах, де лежало тіло Ісуса. 13 Вони сказали їй: Жінко, чому ти плачеш? Відповідає їм: Тому що взяли мого Господа і не знаю, де поклали Його! 14 Сказавши це, вона обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, та не впізнала, що то Ісус. 15 Каже їй Ісус: Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: Пане, якщо Ти Його взяв, то скажи мені, де Ти Його поклав; я заберу Його! 16 Каже їй Ісус: Маріє! Обернувшись, вона каже Йому єврейською мовою: Раввуні! — тобто: Учителю! 17 Каже їй Ісус: Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до [Мого] Отця. Іди до Моїх братів і скажи їм, що Я іду до Мого Отця і вашого Отця, до Мого Бога і вашого Бога! 18 Приходить Марія Магдалина і звіщає учням, що бачила Господа і що Він сказав їй це.

Ісус з’являється Своїм учням

19 Того ж першого дня тижня, пізньої пори, коли двері, де зібралися [Його] учні,

20 Промовивши це, показав їм руки та бік. Побачивши Господа, учні зраділи. 21 Тоді Ісус знову сказав їм: Мир вам! Як послав Мене Отець, — і Я посилаю вас! 22 Промовивши це, Він дихнув і каже їм: Прийміть Святого Духа! 23 Кому простите гріхи, — будуть прощені їм; кому затримаєте, — будуть затримані.

Ісус являється Фомі

24 Хома, один із дванадцятьох, званий Близнюком, не був з ними, коли прийшов Ісус. 25 Тож інші учні розповідали йому: Ми бачили Господа! Та він сказав їм: Поки не побачу на Його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, не вкладу своєї руки в Його бік, — не повірю! 26 Через вісім днів знову були всередині будинку Його учні, і Хома з ними. Прийшов Ісус крізь замкнені двері та став посередині й сказав: Мир вам! 27 Потім каже Хомі: Поклади сюди свій палець, поглянь на Мої руки, простягни свою руку і доторкнися до Мого боку, — і не будь невіруючий, але віруючий! 28 У відповідь Хома сказав Йому: Господь мій і Бог мій! 29 Каже йому Ісус: Тому що ти побачив Мене, ти повірив? Блаженні ті, які не бачили, а повірили!

Мета написання цієї книги

30 Багато інших чудес зробив Ісус перед Своїми учнями, які не записані в цій книзі. 31 А це було написане, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб вірячи, життя мали ви в Його Ім’я.

Ісус з’являється учням біля Тиверіадського моря

1 Після цього знову з’явився Ісус [Своїм] учням [по воскресінні з мертвих] біля Тиверіадського моря. А з’явився так: 2 були разом Симон-Петро й Хома, прозваний Близнюком, і Натанаїл, який був з Кани Галилейської, і сини Зеведеєві, й інші два Його учні. 3 Каже їм Симон-Петро: Іду рибу ловити! Говорять йому: Ідемо й ми з тобою. Вони вийшли, [тут же] сіли в човен, та тієї ночі не зловили нічого. 4 Як настав ранок, став Ісус на березі, але учні не впізнали, що це Ісус. 5 Каже їм Ісус: Діти, чи є у вас щось поїсти? Відповіли йому: Немає.

7 Тоді учень, якого любив Ісус, каже Петрові: Це ж Господь! Симон-Петро, почувши, що це Господь, накинув на себе одяг, бо був нагий, і кинувся в море. 8 А інші учні попливли човном, оскільки були недалеко від землі, якихось двісті ліктів, тягнучи невода з рибою. 9 Коли вийшли на землю, бачать, що розкладений жар і лежить на ньому риба й хліб. 10 Ісус каже їм: Принесіть тієї риби, яку ви нині зловили. 11 Симон-Петро пішов і витяг на землю невода, повного великих риб, — сто п’ятдесят три; і хоч стільки було, невід не порвався. 12 Каже їм Ісус: Підходьте, їжте. Жодний учень не наважився запитати Його: Хто Ти? — бо знали, що це Господь. 13 Ісус підходить, бере хліб, дає їм, а також рибу. 14 Це вже втретє з’явився Ісус учням після воскресіння з мертвих.

Прощення і нове покликання Петра

15 Коли поснідали, Ісус каже Симонові-Петрові: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене більше, ніж вони? Той відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе! Каже йому: Паси ягнята Мої! 16 Каже йому знову вдруге: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене? Той відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе. Каже йому: Паси вівці Мої! 17 Каже йому втретє: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене? Засмутився Петро, що запитав його втретє, «чи любиш Мене?», і відповів Йому: Господи, Ти все знаєш! Ти знаєш, що люблю Тебе! А Ісус йому говорить: Паси вівці Мої! 18 Знову й знову запевняю тебе: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, простягнеш свої руки й інший тебе підпереже та поведе, куди ти не захочеш. 19 Він сказав це, вказуючи, якою смертю той прославить Бога. Сказавши це, звелів йому: Іди за Мною!

Свідчення учня, якого любив Ісус

20 Обернувшись, Петро побачив учня, якого любив Ісус, котрий йшов за ним, — того, який на вечері припав до Його грудей і запитував: Господи, хто зрадить Тебе? 21 І як побачив його Петро, то питає Ісуса: Господи, а цей що? 22 Відповідає йому Ісус: Якщо хочу, щоб він залишився, доки прийду, — що тобі до того? Ти йди за Мною! 23 І рознеслося це слово між братами, що той учень не помре. Але Ісус не сказав йому, що не помре, але: Якщо хочу, щоб він залишився, доки прийду, — що тобі до того?

Закінчення

24 Це той учень, котрий свідчить про це, який і написав оце. І знаємо, що його свідчення правдиве. 25 Є багато іншого, що вчинив Ісус. Якби докладно описати все, то, думаю, що світ не вмістив би написаних книг. [Амінь].